З точки зору складових формування обдарованості, склалися на часі три групи поглядів на внесок того чи іншого фактору:

1) генетично обумовлений G (з різним рівнем внеску спадковості у загальний рівень обдарованості);

2) сукупність психологічних якостей особистості Ψ;

3) результат соціально-педагогічного впливу Ρ. Спрощено таку модель формування обдарованості можна відобразити як

O = φ (β₁G + β₂Ψ + β₃P),

де β_i – вагові коефіцієнти внеску відповідного фактору в залежності від погляду автора моделі.

Враховуючи, що усі складові моделі є змінними та не є загально прийнятими, зрозуміло, що критерії обдарованості у такому контексті також не можуть бути загально прийнятими, що не дозволяє порівнювати результати, отримані різними авторами. Як наслідок, на практиці виникає проблема порівняння рівня обдарованості дітей (і взагалі -  коректності вживання терміну «обдарована дитина») та доцільності використання цього терміна, в цілому.

Таким чином, з метою переходу зазначеної проблематики з філософського рівня обговорення на методичний рівень з подальшими рекомендаціями для практиків (педагогів, психологів, суспільства і цілому) слід вважати необхідним:

1) зафіксувати визначення терміна «обдарованість» у відповідності до його первинного значення, зупинивши використання (підміну) цього слова в по відношенню до інших явищ; 

2) чітко узгодити об’єкт, до якого відноситься цей термін;

3) визначити предмет (або класи предметів)  як властивість об’єкту, що описується зазначеним терміном;

4) прийняти методично обґрунтований критерій віднесення дитини до групи обдарованих;

5) розробити кількісній критерій (систему критеріїв) обчислення обдарованості та дослідити його (їх) відповідність у реальних умовах.

Обдарованість як феномен проявляється у тій чи іншій сфері діяльності або одразу в декількох з них у вигляді успішності діяльності, тобто досягнення певних результатів, які можуть бути виміряні у якісній (як правило) або кількісній (показники безпосередньої діяльності або виконання спеціальних діагностичних тестів)  мірі.  В останньому випадку виникає необхідність мати загальні дані щодо виконання такого виду діяльності з оцінкою середніх показників для всіх дітей, а також кількісну міру її виконання  конкретною дитиною. Якщо відобразити види діяльності у вигляді вісі появи та ускладнення видів діяльності, які опановують діти в процесі навчання, з інтервальною шкалою цих видів, а по іншій вісі відкласти кількісні значення отриманих мір виконання кожної діяльності, то сума значень отриманих оцінок може виступати мірою загальної потужності обдарованості дитини P, тобто P = Σ p_i, де i – номер виду діяльності, що оцінюється (рис. 1).

Якщо взяти за середнє значення для певного виду діяльності p, то для обдарованих дітей виконуються умови  p_i >> p та P > P^с. В такому випадку мова може йти про загальну обдарованість, а якщо друга умова не виконується, можна вважати, що дитина має окрему обдарованість.

Виникає питання: що означає “суттєво більше” (p_i >> p) ?

Ми пропонуємо вважати  p_i > p_i^c + 2 σ_i , тобто критерієм обдарованості є перевищення значень, які оцінюються, на дві сигми, що відповідає загальній науковій практиці.

В наукових публікаціях щодо проблеми обдарованих дітей використовується в якості критерію порівняння з іншими дітьми або середнім рівнем учнів. Проте не формалізується, що слід розуміти під “середніми значеннями” ? Необхідно визнати, що таке визначення потребує уточнення, яке залежить від когорти обстежених, тобто групи, по відношенню до якої ставиться питання щодо обдарованості тієї чи іншої дитини. Оцінювання потрібно проводити, щонайменше, по відношенню до таких груп:

• вікової,

• етнічної (регіональної),

• гендерної,

• професійної (специфічного закладу, наприклад, математичного ліцею).

Інакше кажучи, такі спрощені критерії можуть бути використані для отримання кількісної міри обдарованості дитини. З цього випливає, що кількісне оцінювання повинно базуватися на створенні та використанні бази даних щодо оцінок успішності діяльності достатньо великої кількості дітей тієї чи іншої вікової або професійно орієнтованої (соціальної, тендерної тощо) групи. В такому випадку оцінка обдарованості конкретної дитини або групи дітей може бути використана для індивідуалізації їх навчання та виховання.